Михайло Троцик

Коляда-це співаний поетичний твір релігійного змісту.Нині переважає тематика народження Ісуса Христа.Загалом Коляда-дуже давній вид народної творчості.Відомі коляди ще у дохристиянський період-прославлення сил природи.У такому вигляді,як ми її використовуємо сьогодні,коляда до нас прийшла у XVIIст.Під час різдвяних свят гурти дітей,молоді,дорослих-колядники,ходять від хати до хати,колядуючи вітають господарів.Після виконання колядки обов'язковим є віншування-коротенькі римовані заклики на прославу Божого Дитятка.За коляду господар повинен віддячити:пригощанням,солодощами,грішми тощо.Колядки бережуть у собі пам'ять старої родоплемінної доби і пов'зані з зимовим поворотом сонця на літо,яке називали святом Коляди.Святкували його 25 грудня(за старим стилем),коли ніч була най довшою.Природа у цей час ніби завмирала.Вважалося,що сонце з'їдав злий Корочун-темне слов'нське божество.Богиня неба Коляда народжувала нове сонце-маленького Божича.Як тільки на небі сходила зоря,колядники заходили в двір,будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце,місяць,зорі.Ці величальні пісні на честь народження нового Сонця стали називати колядами або колядками.Колядки адресовані господареві,спрямовані на ідеалізацію умов хліборобської праці.З допомогою пісні колядники хотіли дати йому відчути себе справжнім господарем землі.Його з убогої хатини переносили в палаци з широкими дворами,де повно ситої худоби,де він пасе коней,корів,стриже овець,віє й меле зерно,дружина пече калачі,дочка вишиває рушники,подушки,сорочки.

  Коляда ніби відкривала Різдвяні свята('Святки').Особливо яскраве сполучення християнства і язичницьких обрядів можна побачити на прикладі села.У цей день,відстоявши молебень у церкві(віддавши належне християнству),селянин повертався додому з оберемком сіна.Сіно врочисто складалося на скриню поруч із покуттю,де висіли ікони.Поруч укладали сніп необмолоченого жита або пшениці й кутю-спеціальну кашу із пшеничних зерен і ячменю.Це був дарунок богу Велесу.Закінчувався Різдвяний піст,тому на стіл виставлялася найсмачніша їжа.Під час святкового застілля хазяїн загадував на врожай.Зі снопа витягали,не дивлячись стебло.Якщо воно було товстим,хліб уродиться,якщо тонким-готуйся до недороду.Найбільше чекала колядок-молодь.Одна за одною відкривалися двері хат,і гучна юрба ряджених у звірині шкури з піснями й реготом збиралася на вулиці.Кого тут тільки не було:і небачені чудовиска,і дячок з лляною бородою,і неодмінні фігури Святок-Ведмідь і Коза.Хлопці й дівчата ходили від хати до хати,славили Христа,співали веселі бешкетні пісні,випрошували гроші й частування.